truealevtina

Когда то Олеся Островська-Люта писала на Краме:

"Ми, засновники КрАМ, воліємо залишитися в царині суверенної свободи, яка не вимагає виправдань. Тому називаємося клубом, а не журналом.
І ось тут з’являється інтрига. КрАМ діє як клуб за форматом, звільняючись від меж інституційної свободи, але його мета – критика актуального мистецтва. Тобто, публічна діяльність в рамках все ж таки не суверенної, а інституційної свободи. Бо навіть будучи приватним клубом, КрАМ прагне професійної діяльності, що відповідає науковому обширу, згадуваному Гройсом. А значить, КрАМ має обґрунтовувати, пояснювати і утверджувати свої аргументи в межах інститутів сучасного мистецтва – отих, власне, журналів, академій, критиків. Отже, залишаючись суверенно вільним за своїм типом, формою існування, КрАМ вільний інституційно за суттю своїх висловлювань."

полностью тут: http://www.kram.in.ua/article/45

речь шла о частном клубе "Крам", в который входило 6 человек (упс, мы все еще есть, но...), и о временах, когда не было Коридора http://korydor.in.ua/, не было artukraine http://www.artukraine.com.ua... не было http://www.prostory.net.ua/ (с линком арт), то есть сфера влияния Крама была БОЛЬШЕЙ...и мы тогда ощущали всю ответсвенность, которая возлагалась на нас в ситуации острой нехватки института критики в Украине 2008-2009 года...

но тогда был ПАЦ, тоже частная инициатива, как и КрАМ, институция, с большими ресурсами и амбициями, но с тем же спектром сложностей, про которые пишет Олеся в том тексте.

Я читаю открытое письмо Маши Павленко http://www.artukraine.com.ua/articles/525.html и не могу не думать про КрАМ, про тот текст Олеси, и про то, что со времен открытия ПАЦ эта институция не продемонстрировала самодисциплины, самоанализа, скромности, осознание собственной ответственности, высоких стандартов профессионализма и мастерства, а главное не убедила, что ПАЦ - это территория для искусства...